Звичайні ціни

З 1 січня 2013 року набирає чинності стаття 39 Податкового кодексу України. Звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне. Звичайна ціна – ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін; Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) “витрати плюс”; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: – статистичні дані державних органів і установ; – ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; – довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; – звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; – інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг (при ПДВ) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується …), а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв’язку). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. У разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов’язання, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб’єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.